Віолета — Він Іде Далі

Ohесь в далині
Він чоловоловік ще із тих поколінь
Що вперто йдуть крізь холодні дні
В кишені потертий старий телефон
Погляд вперед, що немає дна
Він вже забув про спокій і сон
Але не забув, що десь існує вона
Він, мов скеля посеред моря
Тримає небо на своїх плечах
Скільки в житті йому випало горя
Але заховав десь подалі свій страх
В ньому захований розум і сила
Він все здолає, усе пройде
Він капітан, що тримає від трила
Таких, таких як він більш нема ніде
Час на годиннику, вічна ніч, ми всі тут граємо ролі свої
Лиш він до землі не нахилить пліч, він сам будує свій шлях вимлі
Вітер в обличчя, та він стоїть, перечекає і піде знов
Якби важко не було йому життє, його спереже вона, бо в – це любов
Він мускеля посеред моря, тримає небо на своїх плечах
Скільки в житті йому випало горя, але заховав десь подалі свій страх
В ньому захований розум і сила
Він все здолає, усе пройде
Він капітан, що тримає вітрила
Таких, як він, більш нема ніде
Хтось каже, стій, хтось каже, іди
А він мовчить, він дивиться вдаль
Вона все шукає його сліди
Вона його любов і пече
Він, мов скаля, посеред моря
Тримає небо на своїх плечечах
Скільки в житті йому випало горя
Але заховав десь подалі свій страх
В ньому захований розум і сила
Він все здолає, усе пройде
Він капітан, що тримає вітрила
Таких, як він, більш нема ніде
Ніч минає
Сонце встає
Він йде далали
Винный дедали далее далее