Eugeny Manyahin — Глибока Тепла Тінь

H
Скажи, як вижити?
В тій довгій війні
Коли цифри на стінах стають затісні
Як нам, людьми, поміж болю
Залишитись, в дзеркало глянути і не розбитись
Вже чотири роки.
Рахуємо ці зими.
Стали
Спів] дорослими, стали чужими
Для тих, хто не знає, як пахне пітьма
Коли в кожній хаті фортеця німа
Як зберегти здоров'я всіх тих батьків
Що виростили в темряві нових зірок
Дітей без струму в розетках, без зайвих
Слів в лабіринтах
Холодних міських пустей.
Ворог б'є в дроти, намагаючись бити коріння, але ми
Проростаємо крізь кам'яні терпіння
Замість вольтів у нас пульс у скронях.
Країну тримаємо в теплих долонях
А ми плекаємо вогонь, де немає мереж.
Ми
Тихе сяйво без кордонів і меж
В кожній кімнаті, де гасне ліхтар, ми зберігаємо
Найвищий дар.
Це не просто виживання, це
Мистецтво бути в темряві чути, в темряві чути серце своє
Підручник при свічці, малюнок на стіні
Ми вчимо дітей жити не у вісні
Що людяність - це не коли є комфорт, а коли ти ділиш свій останній натюрморт
Гарячий чай у термосі, як
Спів] символ надій стали сильніші за власні подіїми.
Вистоїмо ми це і є те
Саме світло, яке в найтемнішу
Годину розквітло
Ми все ще h