Olena Lahoza — Осінь

Із неба падає, падає дощ
І може так треба, ну що ж
Холодним подихом осінь кружляє
Все буде добре, точно я знаю
І з неба знову падає дощ
І отже так треба, ну що ж
Холодним подихом осінь
І як художник знову творить дива
Не наче каже, може вже досить
Ховати колір золотого крила
Жар птиці, що у небі кружляє
І у собі щось нове нам несе
У душ що ж
Холодним потихом осінь вружляє
Все буде добре, точно я знаю
І з неба славу падає дощ
І отже так, стреба, ну що ж
Холодним подихом осінь бружляє
Все буде добре, буде я знаю
Та трохи сумно за хмарою бачить
Як сонця промінь ховається знов
Як небо темне і зранку заплаче
Та просто так, без журливих розмов
І все одно кожен раз я чекаю
Її величність осінь чарівно
Я у руках ворох листя тримаю
Я їх долітав, дощі збережу
Від неба падає, падає дощ
І може так треба, ну що ж
Холодним подихом осінь кружляє
Все буде добре, точно я знаю
І з неба знову падає дощ
І отже так треба, ну що ж
Холодним подихом осінь кружляє
Все буде добре, буде я знаю