Vlad Darwin, Марта Адамчук — Дощ Із Квітів

Як?
Збагнути, Боже, як?
Ти — в безвісті маяк
І варта всіх морів і невідомих берегів
Чи сам так захотів
Чи з неба хтось велів
Щоб ми знайшли цю мить святу
Де пада лиш для нас
Дощ із квітів
Дощ із зірок
Де ми одні у світі
До цілунку за крок
Такий дощ буває
У коханні лиш раз
Бо він меж не знає
Бо вінчає нас
Дощ із квітів
Дощ із квітів
Ні
Мене не втратиш ти
І сумніви твої
Згорять вогнем подій цього мінливого життя
Я все віддам по край
Ранковий небокрай
І очі в очі ночі ці, в яких співає нам
Дощ із квітів
Дощ із зірок
Де ми одні у світі
До цілунку за крок
Такий дощ буває
У коханні лиш раз
Бо він меж не знає
Бо вінчає нас
Меж не знаю
З тобою меж не знаю
Меж не знаю
З тобою меж не знаю я
Меж не знаю
З тобою меж не знаю я
Дощ із квітів
Дощ із зірок
Де ми одні у світі
До цілунку за крок
Такий дощ буває
У коханні лиш раз
Бо він меж не знає
Бо вінчає нас