Віолета — Після Опівночі

Осінь
Я став забувати мову,
Зависли в телефоні сотні смс
Я заховався, я більш не жду чудес
Холод, та я тепер до нього звик
Тиша, для світу я не наче зник.
І лиш тебе одну шукаю у вікні
Тебе я кличу в кожнім сні
У кожнім сні
Цей вересневий дош, змиває літа смак
Як же давно не був, я у твоїх руках
Після опівночі я знов тобі пишу
Хоч прочитай, хоч прочитай, прошу
Знаю, що винене, чекаю, що простиш
Але мене ти хочу, пам'яті залиш
Після опівночі тобі пишу я знов
Ти до останніх днів моя любов
Вітер додолу гне старе гіля
Знаєш, мені здається, що старий вже я
Я мовчки п'ю своє сухе вино.
І роблю вид, що все одно
Чи так в воно
Цей вересневий дощ
Змиває літа смак
Як вже давно не був
Я у твоїх руках
Після опівночі я знов тобі пишу
Хоч прочитай, хоч прочитай, прошу
Знаю, що винен, не чекаю, що простиш
Але мене ти хоч у пам'яті залиш
Після опівночі тобі пишу я знов
Ти до останніх днів
Моя любов
Якщо колись ти відкриєш, чи слова серед ночі, не відповідай
Якщо не хочеш, просто знай, десь там за осіннім душем
Я все ще кличу тебе у кожнім сні
Після опівночі я знов тобі пишу
Хоч прочитай, хоч прочитай, прошу
Знаю, що винен, не чекаю, що простиш
Але мене ти хоч у пам'яті залиш
Після опівночі тобі пишу я знов
Ти до останніх днів
Моя любов
Моя любов
Моя любов