Віолета — А Що Тепер

А вже минуло пів життя.
І заплилася у волосся сибина
Зносили ми своє взуття, я досі ще один, а ти, ти не одна
Чому ж ти пишеш уночі
Для чого душу дориваєш ти мою
Ти віддала мені ключі
Ти йшла, а я кричав без слів «люблю» люблю
А що тепер
Як нам із попелу зліпити нас в очах озер
Тебе шукаю, щоб спинити час
Та не знайти
Ти вже не та, і я не той пробач.ости
Таке життя
Не плач
Не плач
Вже стала важчою хода.
І не біжу, бо запізнився вже давно
Така ти гарна й молода
Я не кажу, але мені не все одно
Та не почуєш ти тих слів, що зберігаю лиш тобі
Світи мені, світи, бо ми не разом, але досі не чужі
Не чужі
А що тепер
Як нам із попелу зліпити нас
В очах усе
Тебе шукаю, щоб зменити час
Та не знайти
Ти вже не та, і я не той пробач прости
Таке життя
Не плач
Не плач
І якщо нам судилося ще зустрітися, дай коханням твоїм хоч на митці грітися
Не тікай, дай тебе
Я запам'ятаю, бо ти кохаєш
І я кохаю
Досі кохаю
А що тепер?
Як нам із попелу сліпити нас
В очах озер, тебе шукаю, щоб спинити час, та не знайти
Ти вже не та, і я не той пробач прости
Таке життя
Не плач, просто таке життя
Не плач, не плач