Bitum — По Охуєнно Тонкому Льду

А я усе життя кудись іду.
По ахуєнно тонкому, тонкому льду.
А я до тебе шлях іще знайду.
По цьому ахуєнно тонкому,
Тонкому льду.
Ну а доля жартує,
Гартує всіх нас.
І так смішно, до хрусту зубоної емалі.
Я вже не вірю нікому.
In dolor veritas.
Ми поставили крапку та впали у кому.
І я бачив крізь сон, як ми були разом,
Як по небу летіли кудлаті комети.
По хуям Карфаген, до пізди Вавілон.
Дайте нам каремати та теплі намети.
Все це лірика.
Та я скажу одну річ.
Пам'ятайте веселими та молодими тих,
Хто стали з безоднею
Пліч-о-пліч.
Зерна впали у землю,
і ми впали за ними