Кошик Добра — Чужина

Я їхала сюди не назавжди,
лиш трішки заробити й повернутись.
Та промайнули молоді роки,
а я не встигла навіть озирнутись.
А там без мене виростали діти,
а я їх обіймала тільки в снах.
Хотіла кращий світ для них створити,
та їх дитинство згасло на очах.
Не знала я, яку заплачу ціну,
щоб дітям дати краще майбуття.
Не знала, що залишусь на чужині
і там мине усе моє життя.
Красива лиш для фото чужина.
А хто тут жив, той знає її ціну,
бо за достатком схована сльоза.
Не купиш щастя, залишаючи родину.
Я доглядала тут стареньку маму,
а рідна все чекала край вікна.
Квиток додому берегла роками.
Та запізнилась — мами вже нема.
Я заробила все, чого хотіла,
та не купила часу для своїх.
Я все життя на завтра відложила,
а завтра стало спогадом про них.
Не знала я, яку заплачу ціну,
щоб дітям дати краще майбуття.
Не знала, що залишусь на чужині
і там мине усе моє життя.
Красива лиш для фото чужина.
А хто тут жив, той знає її ціну,
бо за достатком схована сльоза.
Не купиш щастя, залишаючи родину.
Чужа земля давно мене прийняла,
та рідною для мене не була.
Я дім свій у душі не відпускала,
та він навчився жити без тепла.
Я стільки літ жила одним чеканням,
та день за днем проходили роки.
Додому шлях
залишився бажанням і не збулись омріяні думки.
Не знала я, яку заплачу ціну,
щоб дітям дати краще майбуття.
Не знала, що залишусь на чужині і там мине усе моє життя.
Красива лиш для фото чужина.
А хто тут жив, той знає її ціну, бо за достатком схована сльоза.
Не купиш щастя,
залишаючи
родину.