Нейросеть — Первая Любовь

Пам'ятаю ніч та хуртовину. Як тоді мені хотілося запізнитися на останній трамвай.
Повернутись у твій дім,
вибачившись за сміливість, і залишитись на кухні пити чай.
Повернутись у твій дім,
вибачившись за сміливість, і залишитись на кухні пити чай.
Я усмішкою твоєю міг потай милуватися і тонути в бірюзових очах.
Ти б усе зрозуміла
і змогла здогадатися про несказанні мною слова.
Ти б усе зрозуміла і змогла здогадатися про несказанні мною слова.
Ми могли б до ранку біля вікна цілуватися.
Тільки я збентежив, як на зло.
Чомусь у коханні, що приходить о п'ятнадцятій, дуже мало кому пощастило.
Чомусь у коханні, що приходить о п'ятнадцятій, дуже мало кому пощастило.
А трамвай закотив прямо в Смігові річки.
Я з досади ревів, як поганий.
Не знав, не знав, що тієї ночі навіки
моє дитинство прощалося
зі мною.
Ооо,
зі мною.