Maizherazom — Міи Вирок І Моє Спасіння

Знову вечір, знову та кімната
Де твій голос у стінах звучить
Я давно перестав чогось чекати
Та без тебе не вмів ще жить
Я сховав твоє водо в шухляду
Та від спогадів сховатись дарма
Я питаю ночі пораду, як забути
Тебе, коли забуття нема
А ти мій вирок і моє спасіння
Мій сон, що не хоче минати без тебе і дів
Чужа оселя
Де я не вмію ні жити, ні спати
А ти мій спокій, моя тривога
Мій ще під мій крик, міще
До тебе веде лиш одна дорога
І я йду по ній
Під дощем
Я стирав твій номер сотні разів
Забороняв собі написати
Та серед ночей порожніх слів
Мені так бракує тебе запитати, чи
Згадуєш ти наші ночі, що сниться
Тобі наше життя
Я шукаю твій погляд, заплющивши очі, та прокидаюсь
І знов самота
А ти мій вирок і моє спасіння
Мій сон, що не хоче минати
Без тебе і дів чужа оселя, де я не вмію ні жити, ні спати
А ти мій спокій, моя тривога
Міще, під мій крикміщем
До тебе веде лиш одна дорога
Я йду по ній
Під дощем
Якби я умів тебе не чекати, якби я
Навчився тебе відпустити, я
Може зумів би спокійно заснути, та серце
Без тебе
Не хоче прожить
А ти мій вирок і моє спасіння
Мій сон, що не хоче минати без
Тебе і дім
Чужа оселя
Де я не вмію ні жити, ні спати
А ти мій спокій, моя тривога
Міше під мікроміщем
До тебе веде лиш одна дорога [крик
Я йду по ній підще
А ти
Мій вирок і моє спасіння
А ти моє нездійснене повернення