Лілея — Темна Ніч

Ой та темна ніч
загляда в вікно.
Зорі розсипа,
наче бите скло.
Ти не клич мене,
бо я не прийду.
Не тривож мене й душу ти мою.
О-о!
Ой та темна ніч загляда в вікно.
Зорі розсипа, наче бите скло.
Ти не клич мене, ти не клич мене,
бо я не прийду, бо я не прийду.
Не тривож мене й душу ти мою.
О! Хотіла б знов твої очі побачить.
Там, де любов ще живе поміж нами.
Тільки згадаю і серце заплаче, наче весна за далекими днями.
А я іду крізь холодні ночі, несу у серці тепло твоїх рук.
І хоч між нами дороги і тиша, я все одно тебе чую навкруг.
Ой та темна ніч, та темна ніч загляда в вікно, загляда в вікно.
Зорі розсипа,
наче бите скло.
Ти не клич мене, ти не клич мене, бо я не прийду, бо я не прийду.
Не тривож мене й душу ти мою.
О-о!
Ой та темна ніч, та темна ніч загляда в вікно, загляда в вікно.
Зорі розсипа, наче бите скло.
Ти не клич мене, ти не клич мене, бо я не прийду, бо я не прийду.
Не тривож мене й душу ти мою.
Де ж ти тепер, моє серце кохане?
Де твої очі, де голос твій рідний?
Я серед ночі тебе виглядаю, та лиш туман мені стелиться білий.
Ой, як згадаю, душа оживає, наче дощами земля напивається.
Тільки тебе біля мене немає, а моє серце тебе дожидається.
Ой та темна ніч, ой та темна ніч загляда в вікно, загляда в вікно.
Зорі розсипа,
наче бите скло.
Ти не клич мене, ти не клич мене, бо я не прийду, бо я не прийду.
Не тривож мене й душу ти мою.
О-о! Ой та темна ніч, ой та темна ніч загляда в вікно, загляда в вікно.
Зорі розсипа, наче бите скло.
Ти не клич мене, ти не клич мене, бо я не прийду, бо я не прийду.
Не тривож мене
й душу ти мою.