Maizherazom — Лиш Музика Знає

Світло гасне в залі, димить тінь
І за клавіші сідає він
В пальцях в тому, в серці білий шум
Що лишився після сотень дум
Зал завмер і одинако
Розбив у тиші байдужий холод
Він грав не ноти, він грав свій бі
Що кричав у кожній із жил
Ве ж музика знає.
Як це болить
Мінори плачуть і серце тремтить
В акордах ховається тихий страх
Що кохання згасає в очах
І навіть коли замокне звук
Він ще лунає поміж розлу
Бо в кожній ноті живе любов
Що повертаю його знов і знов
В тій мелодії
Вся його тінь
У кожнім звуці невгамовний бі
Між акордами й димом він жив
Залишив там усе, що любив
І коли затихає зал
І стирається музики шквал
В ній живе його тиха весна
Що для неї звучить до кінця
Лиш музика знає, як це болить
Ві мною плачуть і серце тремтить
В акордах ховається тихий страх
Що кохання згасає в очах
І навіть коли замовкне звук
Він ще лунає поміж розлу
Бо в кожній ноті живе любов
Що повертає його знов і знов
І може не слова, а звуки навчать серця
Не боятись розлуки.
Бо музика там, де
Слово мовчить, вона пояснює, чому болить.
Вона не корить, не кличе назад
Дає нам спокій у темряві втрат.
І той
Хто слухає до кінця
Почує правду без прикраси і вінця