Мая Hibovsca — А Роки Летят

Пам'ятаєш, як бігли до річки?
Як світанок зустріли не раз.
Як збирались на довгії вечори і здавалось, безмежний наш час.
А тепер уже діти дорослі,
у батьків посріблилась коса. Ми так часто кудись поспішаємо, не помітивши, як минає весна.
А роки летять, летять, мов птиці.
Не спинити їх і не догнать.
Хочеться до рідного порога, хочеться усіх обійнять.
А роки летять, а серце просить:
зупинись, хвилино, хоч на мить.
Бо найбільше щастя в цьому світі, коли є кому тебе любить.
Скільки слів ми сказати не встигли.
Скільки зустрічей відклали на потім.
Все чекали на кращу годину, все шукали щастя десь за обрієм.
А воно за столом біля мами,
у дитячому сміху дзвінкому, у розмові з давніми друзями, у дорозі до рідного дому.
А роки летять, летять, мов птиці.
Не спинити їх і не догнать. Хочеться до рідного порога, хочеться усіх обійнять.
А роки летять, а серце просить:
зупинись, хвилино, хоч на мить.
Бо найбільше щастя в цьому світі, коли є кому тебе любить.
Буде осінь малювати крони,
буде сніг на поріг нам лягати.
Та допоки ми збираємось разом, нам є що згадати й співати.
Не відкладаймо теплі слова,
не ховаймо любов за мовчання.
Бо сьогодні це теж наше життя, не прожите колись,
а теперішнє.
Обійміть своїх, поки поруч. Зателефонуйте тим, хто чекає.
Ми не знаємо, скільки світанків ще життя нам подарує.
А роки летять, летять, мов птиці.
Не спинити їх і не догнать.
То давайте частіше зустрітись.
То давайте частіше співать. А роки летять, а серце просить:
зупинись, хвилино, хоч на мить.
Бо найбільше щастя в цьому світі,
коли є...
Кому
тебе любить?