Echonochi — Квиток Додому

Там залишився мій рідний поріг, де босоніж бігаю у спогадах я.
Тепер тільки вітер стукає в вікно, а стежка додому згубилась моя.
У цьому світі, де все продається,
а я не можу купити додому квиток.
Туди моє серце щоночі так рветься, але залишився лиш в пам'яті крок.
Я можу знайти собі інше житло, та в нім не прижитись моєму теплу, бо пам'ять туди мою душу веде, де лишилось
небо, що знало мене.
Лежить на столі пара жовтих світлин, де сонце сідає за батьківський сад.
І час забирає за роком один, але я не можу повернутись назад.
У цьому світі, де все продається, а я не можу купити додому квиток.
Туди моє серце щоночі так рветься, але залишився лиш в пам'яті крок.
Я можу знайти собі інше житло, та в нім не прижитись моєму теплу, бо пам'ять туди мою душу веде, де лишилось
небо, що знало мене.
Та я вірю - розвіється дим
і закінчиться довга зима.
Я повернуся знов молодим туди, де чужих не було.
У цьому світі, де все продається,
а я не можу купити додому квиток.
Туди моє серце щоночі так рветься,
але залишився лиш
в пам'яті крок.