Інна Приступа — Не Дзвони

Ти мовчиш, як на зло, а я курю, хоч не вмію.
Знову Бог занесло, знову нас серед мія.
Ти напевно не знав, що зі мною непросто.
А тепер наших драм не сховати навіть у постіль.
Ти знову не дивишся в очі, екран телефону ховаєш.
Моє серце не склеїти скотчем, тому брешеш і добиваєш.
Я себе не зберу і до завтра, згаяла ж твій азарт, га?
Скільки, скажи, вартує твоя правда?
Губами вже не цілуй, а говори, що між нами давно нічого не горить.
Лиш пам'ять ніяк не зітре номери, так краще не дзвони, більше не дзвони.
Губами вже не цілуй, а говори.
Вже не цілуй,
вже не цілуй.
Лиш пам'ять ніяк не зітре номери.
Вже не цілуй,
вже не цілуй.
Ми удвох, гасне ніч, я вчергове згораю.
Тінь на тінь, віч-на-віч, що з нами буде, я знаю.
Ти мій кайф, оксиген, ти моя протилежність в нашому сплетінні вен.
Я знову впадаю в залежність. Ти знову не дивишся в очі.
Твій погляд як подих туману. Моє серце не склеїти скотчем, але знову від тебе розтану.
Я себе не зберу і до завтра, згаяла ж твій азарт, га?
Скільки, скажи, вартує твоя правда?
Губами вже не цілуй, а говори, що між нами давно нічого не горить.
Лиш пам'ять ніяк не зітре номери, так краще не дзвони, більше не дзвони.
Губами
вже не цілуй, а говори. Вже не цілуй, вже не цілуй.
Лиш пам'ять ніяк не зітре номери.
Вже не цілуй,
вже не цілуй.
Ти знову не дивишся в очі. Твій погляд як подих туману.
Вже не цілуй, вже не цілуй. Моє серце не склеїти скотчем, але знову від тебе розтану.
Губами вже не цілуй, а говори, що між нами давно нічого не горить.
Лиш пам'ять ніяк не зітре номери, так краще не дзвони, більше не дзвони.