Marko Kvitka — Подих 2026

Я навіть мріяти не міг
Щоби до тебе доторкнутись спів
Самотнім тахом вище нейпа, миттєвим
Пострілом думок
Пірнувши в пристрасті вогонь
Жагою майже захвинутись
В очах, колодязях [спів] тонути від
Видзеркалення зірок
Ти наче подих останнього літа
Сонце, [спів] що в морі розчулено спить
Ми не прощалися, просто навчився
Мовчати про те
Що досі [спів] болить
Ми незнайомцями були
Та між словами іскратиха
І кожен подих, кожен жест несе
У серці теплий знак.
Ти посміхнулась
Ні, здалось, немає більше лиха.
І світ
Розквітнув у душі
Неначе знову я юнак
Ти наче подих останнього літа сонце
Що в морі розчулено спить
Ми
Не прощались, я просто навчився
Мовчати про те
Що досі болить
Тепер виж вітер у вікно
Шипоч імена колишні
І наші кроки розійшлись, як два
Потоки в різні сни
Ми відпустили все без слів
Ви ж ти ще стала надто втічна і
Десь у зоряних світах згоріли мріяні
Ти наче подих останнього літа
Сонце, що в морі розчулено, спить
Ми не прощались, я просто навчився
Мовчати про те
Що досі [спів] болить
Спів спів