Matlak — Каменярі (Іван Франко)

Так
Я бачив дивний сон.
Я в чужому краю
Прикутий ланцюгом під скелею стою
І тінь моя мовчить.
Голос б'ється в камінь
А серце тихо спить під пилом і замками
Прокляті без жалюми, оми москалу.
Ми
Світом позабуці, отрудою окуті.
Ні
Спека, ні мороз не спинить нас.
Нехай
Зноси труд і голод.
Останній шанс твій знай лупай лопай лопа лупай
У кожного в руках важкий залізний молот
У кожного в очах порожнечай холод
Ми йдемо кріз пітьму, крізь стіни і прокльони
Ми б'ємо без зупинок, щоб пали всі корони
Отак ми всі разом в одну громаду скуті
Темні наші дні і чорні наші путі.
Та
Крізь бетони ніч ми чуєм дивний поклик
І в рудях тихий клич народжує цей
Спротив лупай скалу лубай
Тьму, лубай свою
Тісну тюрму
Лупай проти
Лупай проти лупай лупай