Santorin — До Сонця

Неначе нервова клітина, як вірусний гімпульс.
Усе, що було між нами, листій
На папірус пустелі запах суму.
Той ще не відпустить, він в'їдається в пам'ять і
Не дає забутись.
Наче порожній заряд
Черга пострілів ніч зовсім один серед
Кам'яних скель та облич.
Через каче
Шукаю від джерело своєї сили та пустеля
В мені роз'їдає всі крила.
У годинниках
Забагато піскує пила.
Секунди тут летять
Як зроссить хвили.
Врятуй мене від суду
Де снице атаки.
Планета хвора у неї.
Всі
Ознаки сонце на горизонті мидни метал
Яблука в пустелі досвід уже забрав
Поверна тече назовні червона межа
Здається заблукав серед перехресних стеж
Побудо сонця пливуть кораблі бо там
Вдалі центр нашої землі по небу до сонця
Пливуть кораблі бо там далі мир навій
Землі у небо до сонця пливуть кораблі бо
Там вдалі центр нашої землі небо
До сонця пливуть кораблі, потом далі нашої землі
Холодний космос.
Дід усі навколо
Закриває очі і вибухи б'ють б'ють наполог.
Комусь став рідним, а комусь
Чужим зраджують листівком.
Ти не чуєш в душі.
Я замерзаю в кімнаті, що я крато
Місяця і на чорних стінах.
Правда не поміститься.
Кожен день етап тінь позаду йде.
Я залежний від видінь.
Це мене веде.
Ланцю подій не насичує долю мою я
Ніком не відкривав справжню суть свою і
Вологість той фальшив повітрі знову
Кашель та далеко до титрів не кланявся
Клоном та нихнувся під них на сходинку я
Вище вище мій поріг образіра в очах досі
Я не стерся душа моя в дірах я напевно естет
По небу до сонця пливуть кораблі бо
Тамти нашої землі, бо небо до сонця
Пливуть кораблі бо там, де центр нашої
Землі, бо небо до сонця пливуть кораблі
Бо там вдалі центр нашої землі, бо небо
До сонця пливуть кораблі, бо там тер
Нашої землі, яку до сонцеву кораблі
О, оп, оп.
О, там вдалі
Центр, центр нашої землі небудо сонця бубу
Бо там вдалі
Центр, центр нашей землі yeah