Вільний Вітер — Попугай

Почув чужу ідею, вже каже:
"Це моя".
Учора десь підслухав
Сьогодні вже своя.
Чужу красиву фразу
Запам'ятав як слів, а потім всім
Розказує, що сам її родив
Побачив чиюсь манеру і вже
Її прийняв.
Чужий характер, наче одяг на себе приміряв
І голос, і усмішку, і погляд
Перейняв, а власний свій
Характер за іншими сховав.
Все
Підгледів, все підхопив, все чуже
Собі присвоїв.
Тільки скільки
Не вдягай.
Все одно ти попугай
Попугай, попугай.
За всіма не повторяй, чужі фрази не хапай.
Краще власні відшукай.
Попугай, попугай, сам собі
Дорогу знай.
Не живи, як хтось
Треба власним серцем жити
Почув чужу мелодію
Вже крутиться мотив.
Чужий прийом
Підхоплює, немов його відкрив.
Чужий
Музичний почерк приміряє день
При дні, а потім всім доводить:
"Це
Народилось мені".
Побачив
Харизму і вже повторює жест
Чужу подачу копіює, немов складає тест
Чужий характер, образ, навіть
Погляд переймає.
А хто він сам насправді?
Вже й сам не пам'ятає
Все підгледів, все підхопив, все чуже
Собі присвоїв.
Тільки скільки
Не вдягай, все одно ти попугай
Попугай, попугай.
За всіма не повторяй
Чужі фрази не хапай, краще власні відшукай.
Попугай, попугай, сам
Собі дорогу знай.
Не живи, як
Хтось велить, треба власним
Серцем жить
Чужа ідея вже твоя, чужа фраза теж твоя
Чужи мотиви, чужий стиль, чужий
Характер теж примір
Чужа харизма, чужий сміх
Чужий прийом ти зібрав всіх.
Та скільки
Б ти не позичав собою, так і не постав
Попугай, попугай, за всіма не повторяй
Чужі фрази не хапай, краще
Власні відшукай.
Попугай, попугай
Сам собі дорогу знай.
Не живи, як хтось велить.
Треба власним серцем жить
Попугай, попугай.
Свого голосу
Не ховай, бо чужого через край.
А свого
Хоч щось лишай b