Ai Mova — Її Душа

Вона ходила
Мов світанок в полі
Несла у жменях світло людям і собі
Її голос ніжний, як мамина молитва
І сміг
Як вітер по траві
Наївна наче небра
Без кордонів
Вірила, що зло - це самотність
Схована в серцях
В її очах світи і таємниці
Що навіть темряву
Могли зігріти
Запала
Запала світла душа
Мов свіча запала її душа
Палала для всіх, забуваючи біль
Її крило пекли, чужі вогні
Падала, падала зіркою з неба
Падала, падала у темну блакить
Падала вниз
Залишивши людям свою незгасиму любов
Вона збирала сльози
Як перли
Із них плела
Нові світи
Чужі розбиті
Змучені години лікувала дотиком простим
Не знала, що за ніжністю ховають жорстокі
Руки свій холодний слід
Що добрих часто перших забирає безжальний
І байдужий людський світ
Запалала
Запалала світла душа
Мов свіча
Запалала її душа
Палала для всіх, забуваючи бій
Її крила впежі вогні
Падала, падала зіркою з неба
Падала, падала у темну блакить
Падала вниз
Залишивши людям свою незгасиму любов
І вдень, коли її не стало з нами
Заплакали дощами небеса
Та не пішла
Вона за небо край
Лиш стала світлом там
Де була темрява
Тепер вона
У подиху світанку
У шелесті дерев
І співізлив
І там, де хтось рятує
Чиєсь серце
Вона живе
Щоб хтось зберіг у серці доброту
Запала запалала
Душа, [спів мовча
Запалала і душа [спів
Палала для всіх
Забуваючи бій
Їй крила пекли чужі вогні
Падала, падала зіркою з неба
Падала, падала у темну блакить
Падала вниз
Залишивши людям свою незгасиму любов а