Marko Kvitka — Спогад Кохання

H
Я всіх метеликів твоїх зігріти
Хочу світлом теплим, що випромінює ліхтар
Моїх закоханих очей.
Відкрився я тобі рядками
Що поглядом
Торкнулись верхнього, не дочитавши до кінця
У пристрасті покихнучей
Залишу серце у своїх піснях
З вітром відправлю
Тобі серед ночі.
Ти все згадаєш угідних
І спогад кохання
Подивиться в очі
Тепер остану [спів] між рядків
Де тінь твоя бринить непена.
І між
Мереживом думок
Згублюсь у спогадах німих.
Як легкий
Подих начались
Що з пальців вислизнув нечемно, що не повернуся
У світ чарівних перстощів твоїх
Залишу серце у своїх піснях
З вітром відправлю
Тобі серед ночі.
Ти все згадає спів
І спогад кохання
Подивиться в очі
Тепер крокую на вмання
Шукаю світло в інших ранках
Казкова врода хоч твоя
Торкає пам'ять між рядків [спів
Близькими були вночі
І розлучались на світанках і все
Залишилось для нас у вигляді
Чарівних сніг залишу серце у своїх піснях
Звітром відправлю
Тобі серед ночі ти все згадаєш узна
І спогад кохання подивиться
В очі