Віолета — Вона Не Ти

Вона не ти,
хоч я шукав на тебе схожу.
Вона не ти,
і я повірити не можу,
що це кінець, що нам щасливими не бути.
Вона не ти.
Скажи, як все забути?
Тебе зустрів я випадково
у тій кав'ярні навесні.
Пила ти каву і раптово
ледь усміхнулася мені.
І я розцвів, як сад весною.
У груди вдарила стріла.
У той же день ти із собою
моє серденько понесла.
І почуття нас закрутили,
і щастю не було кінця.
О, як з тобою ми любили! Але скінчилась казка ця.
Занадто горді, щоб простити,
шукали щось на стороні.
Знайшов я іншу, але жити
ти досі не даєш мені.
Вона не ти,
хоч я шукав на тебе схожу.
Вона не ти, і я повірити не можу,
що це кінець, що нам щасливими не бути.
Вона не ти.
Скажи, як все забути?
Чому все так несправедливо
і пам'ять все не відпуска?
Я з нею міг би жить щасливо,
та знову тягнеться рука,
щоб уночі тебе набрати.
Бодай мовчати та удвох. Мабуть, тебе одну кохати мені колись довірив Бог.
Вона не ти, хоч я шукав на тебе схожу.
Вона не ти,
і я повірити не можу,
що це кінець, що нам щасливими не бути.
Вона не ти.
Скажи, як все забути?
Вона не ти, хоч я шукав на тебе схожу.
Вона не ти, і я повірити не можу,
що це кінець, що нам щасливими не бути.
Вона не ти.
Скажи,
як все забути?