Ai Mova — Листопад

Листопад торкає плечі
Жовтим золотом з дерев
День стає коротшим, вечір
Наче хтось його забрав
По алеях ходить осінь
Замітаючи сліди
І чомусь у листопаді
Ближчі спогади завжди
Може листя добре знає
Що не вічне на землі відпускай
І не питай
Чи побачимось колись
Листопад листопад
Не вертай мені минуле
Я і без тебе не забув
Все, що ми не повернули
Листопад листопад
Не торкай
Душевні рани
Хтось пішов із мого життя
Та у серці не розтанув
Ми колись були багаті
На надії і слова
Нам здавалося попереду
Ще безмежна
Та весна
Хтось лишився в серці світлом
Хтось розтанув
Поміж днів
Хтось навіки не повернеться
До знайомих
Нам дворів
А над містом кружляє
Наче звістка з давніх снів
Листопад листопад
Не вертай мені минуле
Я і без тебе
Не забуду
Все, що ми не повернули
Листопад листопад
Не торкай душевні рани
Хтось пішов
Із мого життя
Та у серці не розтану
Не тримай дощ, іди
Не карай себе роками
Осінь листя забере
Та весна незагорами
Ми втрачаємо людей
Ми втрачаємо хвилини
Та усе, що гріло нас залишається єдиним
І коли мине печаль
Стане пам'ять нам теплом
Листопад листопад
Не вертай мені минуле
Я і без тебе
Не забуду
Все, що ми
Не повернули
Листопад листопад
Не торкай
Душевні рани
Хтось пішов із мого життя
Та у серці
Не розтану
А