Lena Nemish — Холодно

Холодно
Соната осені звучить холодно.
Мені так холодно, душа все
Розумієно болить
Солоний бриз, немов щепочу знов твоє
Ім'я
Вдихає море біль мою, не зігріє, як
Любов твоя
Згасає день згасає у краплинах кришталю
Почу я ніч, я шепотітиму люблю.
Я тебе люблю
Там за вікном холодний дощ змиває
Спогади живі
Вже не торкнуться уст моїх уста твої
І ні одна щаслива ніч до нас ніколи не прийде
Хоча любов твоя в душі моїй живе ah
Я в поглядах
Чужих тебе ніколи не знайду
Лиш увісні з тобою щасливі миті проживу
Осіння ніч напише власний свій сюжет
І зникне твій знайомий силут
Відчуваю тебе я крізь вічність і час, а над морем зоріє уже не для нас
Там за вікном холодний дощ смиває
Спогади живі
Вже не торкнуться уст моїх уста твої
І ні одна щаслива ніч до нас ніколи не прийде
Хоча любов твоя в душі
Моїй живе oh yeah